Аналіз судової практики

Один із прикладів – судова справа, де ймовірно неналежні дії Уповноваженого з антикорупційної діяльності мали наслідки для установи. І це не поодинокий випадок: подібні ситуації трапляються в багатьох установах та організаціях, коли відсутні чіткі правила та належна увага до ризиків.

🔍 Суть ситуації
ОСОБА_1, працюючи заступником директора комунального підприємства, а згодом виконуючи обов’язки директора комунального підприємства, не повідомив про реальний конфлікт інтересів при прийнятті рішень щодо власного преміювання у 2023 та 2024 рр.

📌 Незважаючи на законодавчу вимогу (ст. 28 Закону «Про запобігання корупції»), посадовець:

• не поінформував про конфлікт інтересів;

• прийняв рішення шляхом видання наказів про своє преміювання  в умовах реального конфлікту інтересів.

📚 Цей випадок демонструє, як навіть формально правильні дії можуть бути незаконними - якщо порушено процедури, які захищають від зловживань.

Що могло сприяти порушенню?

• Формальний підхід до візування наказів. Уповноважений з антикорупційної діяльності міг не звернути увагу, що документи стосуються безпосередньо керівника, і не зафіксував конфлікт інтересів

• Відсутність внутрішніх процедур. Не було чек-листів чи алгоритмів, які допомогли б виявити конфлікт інтересів на етапі підготовки наказів

• Практика самостійного преміювання керівників. Рішення ухвалювалися без погодження з вищим органом управління

• Відсутність адекватного порядку преміювання. Саме нечіткість у визначенні правил винагороди створює ґрунт для зловживань.
  
  

📌 Таким чином, порушенню могли сприяти як суб’єктивні фактори (поведінка керівника), так і організаційні недоліки (недостатній контроль, слабкі внутрішні процедури, нечіткий порядок преміювання).

👉 Це лише припущення, але вони показують, наскільки важливою є роль уповноваженого з антикорупційної діяльності та його кваліфікація.

З правової точки зору ситуація, що склалася, є типовим прикладом відсутності належної правової обізнаності у сфері антикорупційного законодавства, що, однак, не звільняє особу від юридичної відповідальності. Закон однозначно встановлює обов’язок посадових осіб публічного права повідомляти про конфлікт інтересів та утримуватись від прийняття рішень у таких умовах.

Особливу увагу варто звернути на дискреційний характер повноважень керівника, які дають змогу встановлювати собі розмір премій та надбавок. Це створює високий ризик виникнення реального конфлікту інтересів, і саме тому закон вимагає не лише повідомлення про нього, але й його врегулювання.

На практиці доцільно, щоб органи місцевого самоврядування або засновники комунальних підприємств забезпечували належну правову підтримку для тимчасово виконуючих обов’язки керівників (т.в.о.), зокрема шляхом попереднього інформування про типові правові ризики, а також запровадження процедур зовнішнього погодження питань преміювання.

Таким чином, навіть у випадках, коли порушення були вчинені не навмисно, вони все одно тягнуть за собою юридичні наслідки, що узгоджується з принципом невідворотності відповідальності.